22.04.2006 20:07
From: “CooLuck”
To: “Stena”
Subject: Вир
Кодування: Koi-8 U, Koi-8 R
О, сколько нам открытий чудных, готовит просвещенья дух…
Олександр Пушкин (по-народному Сашко Гарматний)
Посвящаю моим друзьям…
Я вирішив написати статтю, саме в „Стіну”, саме після їх прес-конференції…
Вирішив і завагався; що це зі мною? Я задаю питання і відчуваю те, чого не було давно: „дрожь в коленках”, те, що кожне моє слово має бути виваженим, правильним. Чого я нервую, я – розумний та занадто самовпевнений, як вважає більшість вчителів, хам та демагог, теж їхні „слівця”, і нервуюся наче за ці роки не навчився тримати себе в руках так, що моя холоднокровність іноді лякає мене самого?
Вир і ціль: написати! Проплив цілий тиждень, а я ще не вирішив про що писати, чи варто, чи зрозуміють мене? Де моя самовпевненість? Питання, питання, де ж відповіді?
Теплий душ, і я відчуваю як разом з краплями води з мене злазить „шелуха суеты”, повсякдення, як кристалізуються думки, і вже виходячи, я знаю про що буду писати, але ще не знаю як. Йду на кухню, ставлю чайник, в якому виявляється рівно стільки води, щоб залити кип’яток в мою улюблену чашку-термос і розбавити холодною водою(не люблю гарячий чай). Беру „еле” теплий чай і йду до себе в кімнату, одягаю навушники і вмикаю Random-режим*1, дістаю блокнот і виводжу перші слова, чай закінчився, а я не встигаю записувати те, про що думаю.
Самовпевненість поступово приходить на своє місце, і стає легше.
Грає Sting – «Shape Of My Heart», який же я вдячний тим людям, що придумали навушники, бо вони дозволили нам залишитись наодинці зі своїми „мыслями” практично в будь-який час, але э те, що вириває нас з цього блаженного стану і робить це так нагло і невчасно, що іноді хочеться втрапити на „необитаемый остров”, де б не було дзвінків: дзвінки телефону, які заставляють зірватися і згадувати де ж той телефон лежить і хто телефонує; дзвінки, які оголошують перерву, не даючи вчителю закінчити „мысль”, бо практично всі учні вже подумки за межами класу, і ті ж дзвінки, які вимагають закінчення цікавої розмови або просто виводять людський „мурашник” зі стану розміреного спокою в стан збудження рефлексів славнозвісної собаки Павлова. Запізнився на урок – йди до дошки, відповів добре – отримай оцінку а також тягучу краплину в чашу, яка може наповнитись і вилитись в якусь підлість, на кшталт спец варіанту на контрольній.
А „смски”? Набір символів, що вимагає відповіді в 160 символах кирилиці та „смайлах”, а що можна вкласти в бездушний лист, написаний навіть не від руки, а набором клавіш?
„Е-мейл”, що зводить листування до пітекантропських кількох „строчек” , мовляв можу й завтра написати, і лист прийде практично відразу.
Згадується „451º по Фаренгейту” *2: «Темп ускоряется. Книги уменьшаются в объеме. Сокращённое издание. Пересказ. Экстракт. … Сокращайте, ужимайте! Пересказ пересказа! Экстракт из пересказа пересказов!… Крутите человеческий разум в бешеном вихре…» Ми не встигаємо, кількість інформації зростає, а кількість годин у дня, нажаль, ні!
А де живе та небанальне спілкування? „Рома, извини, но мне надо бежать…”*3 А „The Show must go on”*4 . Людство – як білка в колесі: швидше, швидше, швидше… Швидкість життя наближається до швидкості транспорту, лише невелика група може вискочити з цього вертепу, може хтось і зламається, але хтось залишиться собою і знайде час для душевних розмов, щоб друзі завжди знали до кого можна звернутися, хто вислухає і дасть „совет”.
І кому мені брехати, мовляв я сам не користуюсь „смсками” чи е-мейл’ом? Користуюсь, але цю статтю вирішив написати від руки, щоб ніяка електроніка не спаплюжила чи викривила мої думки. І в кінці статі я залишу свій е-мейл для ваших відгуків, бо це, нажаль, найкомфортніший спосіб спілкування для незнайомих або географічно-віддалених людей.
Я бачу вихід, але не певен, чи правильний він. Якщо ти впевнений що йдеш по життю правильно – ти вже помилився. Я хочу ВИБУХУ, хочу ДИСКУСІЇ і Ваших відповідей, хочу спілкування з цікавими людьми, хоча це спілкування й буде попервах оцифрованим…
І нарешті мій е-мейл – дивіться зверху ↑.
Щиро ваш, CooLuck.
*1 – случайный выбор.
*2 – Рэй Бредбери „451º по Фаренгейту” Перевод Т.Шинкарь
*3 – Звери – „Рома, извини…”
*4 – Queen – „The show must go on”
Дополнение. О влиянии мобильной связи на повсевдневную жизнь, снято 9 мая. Праздик, на них смотрит куча людей, а они… Ладно, без коментариев. Смотрите здесь